Роксолана/Хюррем — Велична жінка.

enaeL4Vew2MРоксола́на або Хюрре́м Султа́н (лат. Roxolana, «Русинка»; тур. Hürrem Sultan,осман. خرم سلطان; нар. бл. 1502або бл. 1505 — пом.15 квітня 1558[1]) — спершу наложниця, а потім — дружина Сулеймана І Пишного,султана Османської імперії. Мати султана Селіма II. Справжнє ім’я та місце походження невідомі. У польській літературній традиції — Олександра, в українській — Анастасія. Ймовірно, була донькою священика Лісовського згалицького міста Рогатина або подільського містечка Чемерівці[4][5]. У 15161520 роках потрапила дотатарського полону й була продана в рабство. У 1520 році опинилася в султанському гаремі[1], де стала улюбленою дружиною Сулеймана І. Отримала нове ім’я Гюрре́м або Хюррем, в залежності від транслітерації латинописної літери «H» (осман. خرم, тур. Hürrem) та титул Хасекі-султан. Народила султану 5 синів, а також доньку Міхрімах. Своїм коштом будувала мечеті, школи, караван-сараї та кухні у Стамбулі, Едірне, Єрусалимі,Мецці й Медіні. Посприяла сходженню на турецький престол свого сина Селіма II. Оспівана у літературі, образотворчому мистецтві, музиці та кіно.

bizdensize_1358448210162 Вплив цієї жінки на грізного султана, перед яким тремтів увесь світ, важко переоцінити. Історики досі сперечаються, ким була Роксолана: українкою, полячкою, російської, француженкою або туркенею. Зараз, за офіційними історичними документами, Роксолану прийнято, все ж, зараховувати до української національності. На жаль, про одну з найзагадковіших жінок, до яких належала Роксолана, збереглося мало достовірної інформації. Відомо, що в гарем султана її подарував один із придворних сановників. У той час їй було всього 15 років.

В гаремах султана, за розкішшю і зовнішньою люб’язністю, кипіли не жартівливі пристрасті. Крім наложниць, яких у гаремі султана налічувалося понад три тисячі, були ще офіційні дружини султана, сини яких, в майбутньому могли претендувати на трон Османської імперії. До одного із спадкоємців Мустафі, якому на ту пору виповнилося всього п’ять років, приставили няньку. Цією нянькою і була п’ятнадцятирічна Роксолана. Можливо, якби дівчину одразу помістили серед наложниць султана, вона б ніколи не звернула на себе його уваги. Відомо, що деякі з подібних дівчат, жодного разу ні удостоїлися честі розділити з султаном ложе, і тихо вмирали в гаремі. Роксолані пощастило. Коли султан прийшов відвідати свого сина, і побачив його гарненьку няньку, то відразу відчув до неї сильний потяг. Роксолану негайно перевели в окреме приміщення в гаремі, приставили до неї банщицю, масажисток, кравців. У цей же вечір, Роксолану привели до султана.

Після першої ж ночі, проведеної з українською дівчиною, Сулейман Прекрасний більше ніколи в житті не розділив ложе ні з однією зі своїх дружин і наложниць. Поповзли чутки, що нова наложниця, безсумнівно, приворожила султана. У гаремі султана почалися не жартівливі війни. Одна з дружин султана Гюльбехар, що народила свого повелителя трьох дітей, і побоювалася за їх майбутнє, не раз намагалася отруїти нову фаворитку султана. До Роксолані були приставлені спеціальні люди, які всякий раз пробували їжу, призначену для улюбленої наложниці султана. Однак, Роксолана відчуваючи своє хитке становище, вирішила, у що б то не стало, стати законною дружиною султана, і забезпечити майбутнє своїх дітей.

Шлюб та гучне весілля Сулеймана і Роксолани відбулися в 1530 році. Султан призначив їй посаг у 5 тисяч золотих[1]. Також Сулейман запровадив спеціально для Гюррем титул хасекі султан (осман. «султана, особисто відзначена султаном»), другий за значимістю в гаремі після валіде[17] — щоб позбавити першості титул баш кадин (осман. «головна пані»), який за традиційною гаремною ієрархією належав матері старшого сина султана — Махідевран[1]

Махідевран, мати принца Мустафи, рабиня албанського чи черкеського походження, стала ревнувати султана до Гюррем.

«… Гордовита черкешенка напала на Хюррем, стала ображати її, навіть подряпала їй обличчя, роздерла плаття і стала рвати їй волосся. Через якийсь час Хюррем покликали в спальню до султана. Наложниця відмовилася йти до падишаха, сказавши, що в такому вигляді вона з’явитися перед повелителем не може. Однак султан наказав їй прийти і розповісти особисто, що сталося. Після цього в опочивальню до султана була запрошена Махідевран. Вона повинна була дати своє пояснення події. Махідевран заявила, що їй зобов’язані підкорятися всі в гаремі і що Хюррем ще легко відбулася. Слова Махідевран розлютили султана. Гордовита Махідевран впала в немилість, а Хюррем після цього випадку стала улюбленою наложницею».

Звичайно, їй це вдалося. Султан обожнював Роксолану. Придворні нарікали, але нічого вдіяти не могли. Замість цього, вони стали підтримувати Гюльбехар, ніж підписали її дітям смертний вирок. Роксолана вміла розправлятися з ворогами. Адже у неї самої до того часу народилися діти від султана. Уміло плетучи інтриги, Роксолана знищила дітей Гюльбехар, їх нещасна мати збожеволіла. Хуррем, (під таким ім’ям Роксолану знали в Османській імперії), не пошкодувала навіть мати султана. За її наказом, вона була отруєна. Роксолана почала репресії щодо своїх ворогів. Чоловіків, які мали нещастя встати у неї на шляху, вона каструвала і вбивала, а з жінками не церемонилася. Султан все прощав своєї улюбленої Хуррем.

Роксолана не носила чадру. Це було нечувано! І це в мусульманському світі! Вона, нарівні з чоловіком, вела державні справи. Щоб її син Селім, зійшов на престол, вона забила майже сорок дітей султана, народжених від інших наложниць. Не пошкодувала вона з власних синів. Тільки один з них врятувався в Ірані. Але і син, якого Роксолана звела на престол, правив недовго. В історію він увійшов, як султан Селім – п’яниця! Сама ж Роксолана мирно померла від застуди. При житті, вона перша з жінок Османської імперії, удостоїлася честі називатися Хуррем – султан.

1412772253

В останні роки життя Роксолана намагалася не розлучатися з чоловіком[18]. Зиму кінця 1557— початку 1558 року вони провели в Едірне, разом повернулися доСтамбулу[18]. 15 квітня 1558 , за іншими даними 1561 чи 1563 року Гюррем Султан померла[1]. Сулейман проводив активну діяльність на її честь, по всій імперії збудував велику кількість об’єктів, присвячених Роксолані. Також, за переказами, ще до її смерті — султан присягнув не мати інших жінок[18].

Сам султан помер в ніч з 5 на 6 вересня 1566 року під час військового походу на Угорщину. Тіло падишаха перевезли до Стамбулу і поховали поруч з Роксоланою — в мавзолеї, збудованому на подвір’ї мечеті Сулеймана.

ZgTJ1suQ5ew

Народила султану 6 дітей — 5 синів (першого — в 15 років[7]) і доньку Міхрімах.

За переказами, Сулейман найбільше любив свою дочку Міхрімах. У 1539 році її видали заміж за Рустем-пашу, який 28 листопада 1544 року став великим візирем[18]. Сулейман також збудував на честь доньки мечеть.

З-поміж синів батька пережив лише Селім. Інші загинули в ході боротьби за трон. В тому числі і син Сулеймана від третьої дружини Махідевран Султан —Мустафа. За переказами, Джихангір нібито помер з жалю за своїм братом[20] (але насправді вмер через те, що Мустафа призвичаїв його до опію).

Баязид, одразу після смерті матері, підняв повстання проти батька і брата, зазнав поразки, переховувався в Персії та був там страчений за наказом Сулеймана[18]. Вирок смерті, виданий султаном, було виконано 28 листопада 1562 року.

Відомо, що Роксолана хотіла, щоб один з її синів став спадкоємцем Сулеймана, тому деякі історики припускають, що вона причетна до страти візира Ібрагіма, місце якого зайняв Рустем-паша (Роксолана віддала за нього свою доньку Міхрімах), та страти шехзаде Мустафи[28]. Ймовірно, Роксолані спільно з Рустем-пашею вдалося переконати Сулеймана в зазіханнях Мустафи на султанський трон, що призвело до страти останнього за наказом батька у військовому таборі в місті Ереглі 6 жовтня 1553 року[18]. За однією з версій, великий візир Рустем-паша запропонував Мустафі вступити до армії свого батька і в той же час попередив Сулеймана про те, що Мустафа йде до нього, щоб убити[29].

Семирічного сина Мустафи — Мехмеда — стратили кількома тижнями пізніше в місті Бурса[18].

Турецький історик Тальха Угурлуель вважає, що до страти Мустафу привели його власні амбіції і негативний вплив оточення — він відпустив бороду (шехзаде це дозволено тільки після сходження на престол) і створив власну тугру (персональний знак правителя), бо його переконали, що Сулейман вже старий (у1553 йому було 58 років) і хоче посадити на престол саме Мустафу[32].

Турецький історик Мустафа Армаган теж вважає, що Мустафа був необережний і амбітний — у нього був свій палац, своє військо, свої поети та письменники[33].

Після страти Мустафи яничари вимагали покарати великого візира Рустема-пашу, вважаючи його причетним до смерті свого улюбленого шехзаде[34]. Роксолана просила султана помилувати їхнього зятя заради дочки, що той і зробив[35].

Існує версія, що Роксолана причетна і до смерті валіде Хафси, матері Сулеймана. Нібито її отруїли — за наказом Хюррем[22].

9d068c869fd3e03fc606ec297fcd00be_300x300

Про султану Гюррем написано декілька романів та десятки історичних досліджень різними мовами. Вперше про неї повідомив Ніколас де Моффан у памфлетіпро вбивство шехзаде Мустафи (Базель, 1555; Париж, 1556)[18]. Про неї також писали венеціанські (Наваджеро і Тревізано) та австрійські (Бусбег) дипломати, що були при турецькому дворі, і навіть Вольтер. А також османські історики — Алі-Челебі (XVI століття), Печеві і Солак-заде (XVII століття)[30].

Фламандський письменник і дипломат Ож’є Гіслен де Бусбек в «Турецьких листах» (1581) перший представив Роксолану як чаклунку, інтриганку та авантюристку, яка керувала на власний розсуд справами в державі Османів[36].

У наступні два століття через часті війни з Османською імперією історія Гюррем в європейських країнах здебільшого переосмислювалася як перемога розумної європейської дівчини над силою деспотичного азіата і таким чином послужила темою численних драматичних або пригодницьких творів[36].

Австрійський сходознавець Йозеф фон Гаммер-Пургшталь у «Історії Оттоманської імперії» (нім. «Geschichte des osmanischen Reiches» [1], 18271835) продовжив Бусбекові звинувачення Роксолани у зловживанні владою, але оскільки знав про її походження з Рогатина, що відносився тоді до Австрійської імперії, то висловив прихильність до талантів своєї співвітчизниці[36]. І навіть зробив з неї символ, що віщував падіння Османської імперії від рук росіян[36].

За чотири з половиною століття образ султани вкрився такою кількістю чуток, легенд, суперечливих оцінок, зазначають історики, що фактично неможливо розгледіти справжню подобу цієї жінки. Павло Загребельний з цього приводу писав:

«Не маючи точних свідоцтв, не сподіваючись на встановлення істини, іноземні посли, мандрівники, літописці, полемісти гарячково хапалися за будь-які чутки, ставали жертвами малозначних і не дуже достовірних пересудів. Так з невизначеності, таємничості, пліток і наклепів, якими дуже щільно була оточена фігура Роксолани під час її життя, вже для сучасників, особливо ж для нащадків, ця жінка явилася не лише всемогутньою, мудрою і незвичайною в своїй долі, але і злочинною, отакою леді Макбет з України. Цьому сприяли неперевірені, а деколи і просто вигадані донесення з Цареграда венеціанських послів Наваджеро і Тревізано, листи австрійського посла Бусбега, повідомлення французького посла у Венеції де Сельва, позбавлена якого б то не було наукового значення компіляція бургундця Миколи Моффанського, видана у Франкфурті-на-Майні в 1584 році, і ілюстрована праця Буасарда «Життя і портрети турецьких султанів» (Франкфурт-на-Майні, 1596). Ми не дивуємося з османських істориків Алі-Челебі (XVI ст.), Печеві і Солак-заде (XVII ст.), які вільно і просторікувато переказують неперевірені чутки про підступність Роксолани, тому що не в традиціях мусульманських компіляторів було дошукуватися істини тоді, коли йшлося про жінку, та ще і чужоземку. Відомо ж, що коли складається яка-небудь традиція, ламати її вже ніхто не хоче…»[30]

Сучасний французький історик Андре Кло («Сулейман Прекрасний», 1983) не розділяє багатьох звинувачень в адресу султани[4][37].

У турецькій літературі Роксолана трактується переважно як пристрасна жінка, яка прагне влади[36].

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *